Ти зверху чи знизу? Доступно про сімейні переплетення.

Бізнес психолог Катерина Ходгсон.

Ми всі спотворені, не цілісні, не окремі, а знаходимося в ПЕРЕПЛЕТЕННЯХ, тобто несемо чуже виключене — незавершені історії, непрожиті у зв'язку з ними почуття, стани та переживання.

У своїй попередній статті я писала про те як мама впливає на наш бізнес, і там почала розказувати про таке поняття як "переплетення".

Так от, переплетення бувають не тільки з мамою, а також татом, бабусями, дідусями, сестрами, братами, чоловіком, дружиною, а також навіть з не рідними людьми, з якими хтось із вищезгаданих був пов'язаний узами масштабу життя і смерті.

Тобто кожна людина може можна опинитися в системному зв'язку (переплетенні) практично з ким завгодно. Таке переплетення утворюється в результаті НЕЗГОДИ з тим, що відбувається.

Чому так відбувається?

Тому що наші сімейні системи не допускають виключеного, система прагне до цілісності, тобто щоб усе приховане і недопрожите було проявлено і прожите. При цьому не важливо, ким, коли і якою ціною це буде зроблено.

Багато (але звичайно не всі) труднощі, хвороби і страждання людей пов'язані саме з переплетеннями.

Як це може виглядати?

Для прикладу моя історія.
Коли моїй мамі було всього три роки, її старша сестра раптово померла у 12-річному віці. Ця подія стала величезною травмою для моєї бабусі — вона ніби «заморозилася» в тому моменті, коли втратила доньку. Цей біль і горе були надто важкими для її психіки, і біль втрати було запаковано у підсвідомість. Непрожите горе, відчуття невідворотності стали тінню, що завжди була поруч із нашою родиною.
Бабуся, втративши одну дитину, перевела весь свій емоційний тягар на мою маму. Здавалося, вона жила у страху перед новою втратою, постійно боялася, що хтось інший у сім'ї піде так само раптово, як її старша донька.
Моя мама виросла з цим страхом і тривогою, які передалися і мені. Вона намагалася тримати мене близько, контролювала і надто оберігала, часто до сліз. Коли я росла, то відчувала невидиму, але важку відповідальність за її переживання, її страхи, ніби мала заповнити той простір, який колись залишила її сестра. Я відчувала, що не маю права відходити, ставати окремою, жити своїм життям бо в іншому випадку могла б повторити долю тітки, про яку майже не говорили, але яка завжди була присутня у наших відносинах як частина минулого, що не пройшло.
Так утворюється переплетення — мама несла тягар втрати своєї мами, а я, виростаючи, переймала цей тягар на себе, бажаючи звільнити маму від її болю, хоча ніколи до кінця не розуміла його джерела. 

Переплетення проявляються у звичайному житті двома способами - нижня та верхня динаміка.

НИЖНЯ ДИНАМІКА — виражається через самознищення чи жертовність. Людина ніби віддає свою життєву енергію кудись, часом у прагненні "розділити долю" з кимось значущим.

Описати це можна наступними словами  «я не буду жити своє життя, я не буду користуватися своєю енергією для себе, я віддам усе своє життя і свою енергію тобі, мамо (або хтось інший), я буду тихо вмирати разом з тобою або замість тебе. Мамо, дивися, яка я слабка і віддана, мені нічого не потрібно, аби ти була щаслива».

ВЕРХНЯ ДИНАМІКА — пов'язана з бажанням всіх рятувати та бути визнаним через великі досягнення. Людина прагне врятувати цілий світ або досягти значних успіхів, щоб здобути визнання, особливо від батьківської постаті.

Основний посил може бути: «цей світ був таким жорстоким щодо тебе, мамо, що я використаю все своє життя і енергію, щоб змінити його! Я зроблю цей світ таким, щоб ти була в ньому щаслива, мамо! Дивися, яка я сильна і сяюча, скільки в мені енергії, і скільки енергії я можу зібрати у інших людей, щоб кинути її до твоїх ніг, мамо!»

Насправді, обидві людини — і та, що з верхньою, і та, що з нижньою динамікою — дуже сильні і віддані, обидві віддають свою енергію «мамі», лише виглядає це з боку по-різному.

============================================================================================

«Вмирання» і «нежиття» людини з НИЖНЬОЮ динамікою легше помітити — вона може бути соціально не успішною (мало грошей, немає роботи, погана робота, немає чоловіка чи дружини, дітей, власного дому), уникає близьких стосунків, "ховається", відмовляється від можливостей, відступає, хворіє, чахне, згасає. Вона не в контакті зі своєю силою, не знає її, вважає себе слабкою. Часто поводиться надто покірно, уникає конфліктів і конфронтацій, не добивається свого, захищає інших, але не себе.

Страждання цієї людини помітні як їй самій, так і оточуючим, але її СКЛАДНІШЕ звільнити від переплетення, вона міцніше тримається за нього, вся її увага там, у «мамі», і повернути її до неї самої від «мами» дуже складно, людина ніби загрузла у болоті — крок уперед і тут же в жаху відступ назад, у звичне «нежиття». Людині складно повірити у свої сили і забрати свою насправді величезну енергію з деструктивного процесу.

Проте якщо терапевту (або люблячому партнеру, вірному другу, учителю, комусь ще) вдалося звільнити її від переплетення, така людина швидко починає жити своїм життям. Вона одразу розуміє, куди направити вивільнену енергію — на улюблені і давно бажані справи, на стосунки, на власні задоволення, подорожі та враження.

Приклади нижньої динаміки

1. Людина, яка всі свої зароблені гроші витрачає на допомогу іншим людям, настільки, що сама залишається в бідності.

2. Партнер у бізнесі, який постійно бере на себе відповідальність за помилки інших, навіть якщо це шкодить його власному здоров'ю та благополуччю.

Результати нижньої динаміки часто пов'язані з втратами, виснаженням ресурсів та енергії. Людина може роками відчувати постійне внутрішнє спустошення та смуток.

ВЕРХНЮ динаміку в нашому суспільстві всіляко заохочують, таку людину вважають ефективною, енергійною, успішною.

З боку здається, що «все добре» і «гріх скаржитися» — є гарна посада або прибуткова справа, багато зв'язків і відносин, багато занять, вражень, поїздок, проєктів, словом, «двіжуха». Здається, що він герой, великий, неймовірно крутий який викликає захоплення: «як тобі це вдається?!», «скільки ж у тебе енергії!».

Але перекроювання реальності — це дуже енергозатратно і часто марно, особливо з огляду на те, що ця людина старається не для себе, а для «мами». Але «маму» таким чином не вилікувати, і не переробити і людина відчуває, що всі її зусилля марні, даремні, що скільки б вона не старалася, їй все одно погано.

Герой, розбившись на шматки, сам не розуміючи об що, падає в безсиллі.

«Сильна жінка плаче біля вікна» або в подушку, потім витягує себе за волосся з болота відчаю — «зберися, ганчірка!» — постає з попелу самоприниження, як птах Фенікс, і продовжує далі в тому ж дусі.

Від такого переплетення можна звільнитися тільки коли людина обессилена і втомлена від боротьби з об'єктивно незмінною реальністю «в ім'я мами», але потім вона ще довго почуватиметься дезорієнтованою, бо їй складно зрозуміти:

• А куди спрямувати енергію, якщо не «мамі», і не на порятунок близьких, і не на покращення світу?

• Як тепер жити??

• Що таке «жити для себе»?

• Чого я сама-то по-справжньому хочу??

Людині простіше повернутися у звичну динаміку, підхопити ще чийсь виключений матеріал (наприклад, бабусин чи прабабусин) і знову йти боротися з реальністю, вже для них, тим більше, що масштаб їхніх бід і незгоди з існуючим порядком речей зазвичай грандіозніший.

Приклади верхньої динаміки

1. Бізнесмен, який постійно запускає нові проекти, борючись за визнання та успіх, але в глибині душі робить це, щоб мати чи батько помітили та визнали його зусилля.

2. Політик, який прагне високих постів, щоб домогтися схвалення та любові від батьків, як вважали його недостатньо хорошим.

Результат верхньої динаміки: досягнення можуть бути суттєвими, але людина може ніколи не відчувати внутрішнього задоволення та спокою, незважаючи на зовнішні успіхи. Вигорання і знесилення це тут.

Про таких кажуть - "ніколи не буває достатньо".

Ті хто мене знають вже мабуть зрозуміли, що у мене саме верхня динаміка: я все життя кидалася на допомогу на перший поклик. Я намагалася покращити світ, країну, сімʼю, зробити щось грандіозне. Потім я почала рятувати людей у хоспісах, бо від раку колись померла моя мама. Тепер пишу книги про гроші, щоб змінити у людей сприйняття фінансів і тд і тп.

У мене було дуже багато енергії, але з роками я відчувала що часом видихаюся і вигораю, що часто роблю не те, або не з тими, або за неадекватні гроші. Так я прийшла в психологію, а потім і в розстановки, тому що звичайні методи психоаналізу, позитивної терапії, гештальту та купа знань про це не дали мені ясності чи сцілення. І тільки розстановки допомогли розібратися що до чого, і поступово я почала налагоджувати гармонію у своєму професійному і особистому житті. Тому я так часто використовую розстановки у своїй практиці для вирішення не тільки сімейних, а і для бізнес проблем. Бо ми туди несемо себе з усім "багажом".

============================================================================================

ЩО РОБИТИ

Новина про те, що ми всі знаходимося в переплетеннях, може пригнічувати, а може звучати і як откровення

Отже - не все, від чого я зараз страждаю, є моїм. І не все можна вирішити відомими мені способами. Багато що належить минулому, а отже, можна забрати звідти свою увагу та енергію й спрямувати їх на реалізацію власних бажань.

Як? Двома способами. Перший: подивитися з прийняттям і визнанням на це виключене, на інших людей, на їхню долю, на себе. Сказати всьому цьому «так», побачити в страшному і жахливому любов. Це складний рух душі, далеко не кожному він легко доступний. Є історії, на які в принципі неможливо дивитися з прийняттям (Голокост і Голодомор, наприклад). Тому є інший спосіб: обережно відпустити від себе це чуже, залишити його осторонь, повільно, з любов'ю до себе відвернутися від цього, сказавши «це не моє, це ваше», і дати місце своїм новим можливостям.

Чи можна жити зовсім без переплетень?

Ні, у минулому кожного з наших предків надто багато темряви й жаху, з якими вони не впоралися, і ця темрява прибилася до нас, а ми її підхопили. Якщо ми не дивимося на це темне і теж не справляємося, цей тягар переживань система передає далі, вниз по течії роду — нашим дітям.

Я цей шлях все ще проходжу і шукаю на ньому гармонію.

Чи можна жити, не потрапляючи в нові переплетення?

Можна. Коротка відповідь на запитання «як?» — з прийняттям і любов'ю.

Чим більше розплутуємо самі, тим менше навантажуємо цим своїх дітей і близьких.

Польова терапія і розстановки чудово працюють і приносять людям багато звільнення.

Дякую вам що мене читаєте.

У статті виористано матеріали з семінару І. Владикіної та статті Любові Тихомирової.