Гроші і еміграція

Бізнес-психолог Катерина Ходгсон.

У своїй попередній статті "Еміграція: Втрачене минуле чи нове майбутнє" я розповіла про психологічні аспекти еміграції. А зараз давайте приділимо увагу нашим відносинам з грошима в новій країні проживання.

Адже всі чотири етапи адаптації по різному впливають на наше ставлення до грошей та на нашу фінансову поведінку.

Етап "медовий місяць": На початковому етапі емігранти можуть схильні витрачати більше, адже вони хочуть випробувати нові речі та отримати максимальне задоволення від нових можливостей. Часто це пов'язане з ілюзією фінансової "легкості" або навіть невиправданої впевненості у своїх доходах і витратах, що може призвести до необдуманих витрат.

Але у мене все було інакше. На етапі медовий місяць, коли я тільки приїхала в Великобританію, я все переводила на гривни. І це, з одного боку, допомагало мені відчуватися якось безпечніше, адже гривня була для мене звичною валютою. Однак, коли я бачила, наскільки великі суми виходили в гривнях, мене це стримувало від деяких покупок. В результаті я стала менш схильна до витрат, обережніше підходила до фінансових рішень, і це проявлялося навіть як певна "жадібність". У своїй книзі "Психологія грошей" (книгу я вам скоро вже представлю, не переживайте)я згадаю цей синдром, коли ми боїмося витрачати гроші, що також характерно для цього етапу.
Тобто цей етап може виявлятися по-різному: деякі відчувають ілюзію фінансової легкості, але у мене, навпаки, було більше стриманості.

Етап "притирка": Поступово новизна втрачається, і емігрант починає помічати фінансові реалії, включно з високою вартістю життя, необхідністю планування бюджету та управління витратами. В цей період може з’явитися фінансовий стрес, адже доводиться адаптуватися до системи оподаткування, оренди та інших витрат. Багато людей починають шукати альтернативні способи економії, аналізують свої покупки, що призводить до більшої фінансової обізнаності.

Як ви вже зрозуміли з попередньої статті, цей етап у мене почався раніше. Плюс під час пандемії COVID-19 витрати і так були обмеженими через локдаун. Але разом з цим, я почала дійсно адаптуватися і сприймати британський фунт як свою основну валюту. Плюс мої доходи  стали надходити  в обох валютах: я отримувала роялті в гривнях і мала інвестиційні доходи у фунтах. Це додало глибшого розуміння валютних систем: крім гривні й долара (адже в Україні ми рахували все саме до курсу долара), я звикала до фунта і почала навіть цікавитися історією британської валюти. На цьому етапі у мене з’явилася вже не тільки побутова, а й професійна зацікавленість.

Етап "реінтеграція": На цьому етапі емігранти можуть відчувати значний фінансовий тиск через необхідність справлятися з усіма витратами самостійно. Часто можуть виникати думки про повернення, або про те, що інші країни є фінансово привабливішими. Тут підсилюється стрес і незадоволеність поточним станом.

Самий сильний фінансовий тиск відбувається якраз на етапі реінтеграції, і це той етап, що зараз проходять більшість українців, яких війна розкидала по світу.  Якщо хтось мав накопичення або якійсь дохід в Україні весь цей час, то це була гарна підтримка, але  багато людей приїхали і почали жити на бенефіти. Перші два роки для багатьох були надважкі, але на третьому році я вже бачу, що майже 90% знайшли роботу. Українці вже розуміють про свої доходи і витрати, що таке cancel tax, витрати на електроенергію, як зекономити на транспорті і тому подібне. Ми  вже не просто жадібно зберігаємо гроші, або панічно їх витрачаємо, а вже починаємо до них відноситись свідомо. Тобто йде реінтеграція не тільки особистості, а є реінтеграція фінансового мислення.

Етап "нейтралітет": Починається балансування між витратами та доходами, формування нових фінансових звичок та відчуття більшої контролю над фінансами. Людина краще розуміє місцеві ринки, закони та культурні особливості щодо заощаджень, інвестування, споживання. Цей етап може бути поворотним у формуванні здорового ставлення до грошей у новому середовищі.

Так, саме на четвертому році моєї еміграції я почала більше відчувати контроль над своїми фінансами, оперувала подумки вже не гривнею чи доларом, а фунтом стерлінгом. Почала розуміти, що таке saving account, як можна зберегти, де можна реінвестувати, щоб отримувати більші доходи. Тобто поступово я вибудувала систему, яка відповідала моїм цілям і принципам фінансової відповідальності. 

Етап "комфорт": Відчуття фінансової стабільності та впевненості, досягнення комфорту у фінансовому плануванні, що відповідає особистим цілям та культурним стандартам нової країни. Емігрант уже може інтегрувати свої цінності з новими фінансовими нормами, не почуваючись обмеженим чи втраченим. Витрати стають більш свідомими, а інвестиції — довгостроковими.

На п’ятому році життя у еміграції я таки досягла комфорту, не тільки в побуті, але й у фінансах. Коливання на горках пройшли. Це означає для мене стабільний дохід, планування бюджету, розуміння культурних стандартів щодо витрат і заощаджень. Я відчуваю, що вже інтегрувалася у нову систему, у якій є місце і для особистих цінностей, і для фінансової стабільності.

Висновок.

Розуміння описаних етапів дозволяє керувати фінансовим стресом, уникати імпульсивних витрат на етапі новизни і, врешті-решт, досягати фінансового благополуччя, інтегруючи культурні особливості з власними фінансовими установками.

І цей шлях можна пройти. І не треба панікувати.

Людині в еміграції потрібно робити все послідовно, розуміючи, що гроші проявляються не самі по собі, а через нас, що чим сильніші ми, чим ми свідоміші і когнітивно стабільніші, тим краще проходить не тільки наша особиста, а й грошова адаптація.